Як працювати з автомобільними лаками: MS, HS, UHS/VHS та швидковисихаючими складами

Майже у всіх сучасних автомобілів на емалевому кузові знаходиться тонка плівка безбарвного лаку. Лакове покриття захищає емаль від пошкоджень, надає машині естетичний вигляд і продовжує термін служби металу. Професійно нанесений автолак створює рівне блискуче покриття без корочок і некрасивих тьмяних плям. Майже завжди брак у верхньому шарі викликаний помилками при роботі з автолаками.

Трохи про лаки для автомобілів

У кузовному ремонті використовують лаки з різною ступенем в'язкості. Одні автомайстри вважають, що краще рідкі, добре розтікаються по поверхні, а інші переконані, що густі зручніше завдяки тому, що дають можливість наносити більш товсті шари.

Густота складу залежить від вмісту сухого залишку (чим його більше, тим гуще лак). За цією характеристикою автолаки поділяють на кілька груп:

• LS – низька (майже не застосовується при лакуванні машин через токсичність та низькоякісний результат);
• MS – середня;
• HS – висока;
• UHS/VHS – надвисока концентрація сухої складової.

HS (high solids) означає «з високим вмістом сухого залишку». Серед усіх лаків HS, UHS, VHS вони мають найбільший вміст сухого залишку.

Лаки належать до повільно висихаючих. Їх можна покривати одразу весь кузов як останній шар, що захищає емаль і надає фарбі блиск.

Окремою групою є експрес-лаки, які висихають дуже швидко. Використання їх скорочує час ремонту локальних пошкоджень, але вони не зручні для покриття всієї машини одразу.

Як наносити MS-склади

Рідка текстура автомобільного лаку MS (medium solid - середнє вмісту сухого залишку) дає можливість проводити лакування двома вологими шарами з дотриманням проміжної витримки. В звичайних умовах (+20 ° C та вологість 80%) потрібно зачекати між нанесеннями 10 хвилин. При іншій температурі або вологості час витримки може збільшуватися.

Сушити MS-лаки можна природним способом або використовуючи автоматичну сушільну камеру. Якщо застосовується гаряча сушка, то потрібна додаткова п'ятнадцятихвилинна витримка перед примусовою сушкою.

Навіщо дотримувати час витримки

Під час висихання автомобільного лаку відбувається полімеризація смол та випаровування доданих для підтримки рідкої консистенції різних розчинників та розведувачів. При природному висиханні полімеризація відбувається повільно, тому спочатку випаровуються домішки, а потім відбувається утворення міцної лакової плівки.

Гаряче повітря, що використовується для прискорення висихання, прискорює утворення плівки з полімеризуючих речовин, а домішки випаровуються тільки з поверхні. Але частинки розчинника, що залишилися всередині, за законами фізики повинні вийти на поверхню, тому вони пробивають мікроскопічні отвірки в уже утвореній плівці. Зовнішніх дефектів при цьому немає, але під мікроскопом видно, що поверхня не гладка, а покрита дрібними кратерами. Через це машина не блищить, а стає матовою. У майстрів такий брак називається «кипіння».

Окрім відсутності блиску, мікроскопічні ходи в лаковому шарі знижують міцність покриття, підвищують ймовірність появи сколів або тріщин під час експлуатації автомобіля.

Витримка між шарами і перед початком сушіння дозволяє дочекатися виходу всіх летких речовин. Тоді «кипіння» не відбувається, а лаковий шар виходить міцним і блискучим.

Часті помилки при роботі з автомобільними лаками MS

Причиною незадовільного результату при використанні MS-лаків частіше бувають дві помилки:

• маленька витримка між нанесенням шарів або перед примусовим сушінням;
• нерівномірна товщина шарів.

Нерідко майстри перше покриття машини роблять тонким, а друге - з хорошим розтіканням та наведенням глянцю. Але в процесі висихання покриття мутніє та втрачає блиск. Причина - все те ж "кипіння". При нанесенні товстого шару знаходяться знизу летючі частинки не встигають випаровуватися до утворення зовнішньої плівки та "пробивають" собі дорогу, утворюючи дрібні отвірочки.

Запорука успіху роботи з MS-складами - однакові (25-30 мкм) шари та дотримання витримки. Це забезпечить красиве міцне лакове покриття.

Застосування HS-засобів

Більш в'язкі, порівняно з MS, автолаки майже завжди наносяться за полуторарядним методом. Крім того, склади володіють пам'яттю "першого шару". Якщо початкове покриття без глянцю та схоже на шагреневу шкіру, то повторне нанесення лаку не виправить ситуацію - шагрень лише посилиться.

Часті помилки та як їх уникнути

Більшість дефектів покриття HS пов'язані з недотриманням товщини шарів:

1. Шари виходять однаковими як при застосуванні лаків серії MS. Не дуже страшна помилка, але якщо не дати великої витримки початковому покриттю, то з'явиться кипіння. Якщо базовий шар вийшов мокрим, потрібно дати витримку більше, майже як для рідких лаків, а потім наносити завершальний шар.
2. Дуже тонкий перший і сильно товстий другий шар. Первинне нанесення тонкої плівки призведе до того, що на емалі залишаться сухі краплі, що погано злиплися, що створюють зморшки, і без глянцю. Пам'ять першого шару, властива HS-засобам, призводить до того, що зморщування повторно накладеного покриття посилюється і не дає повноцінного глянцю. Для виправлення ситуації деякі збільшують товщину лаку, а це провокує закипання та появу матовості.

Оптимальним варіантом вважається дотримання пропорції 1:3. Загальна товщина лакового покриття складає 50-60 мкм. Першого разу наноситься чверть матеріалу (близько 15 мкм) з розливом та наведенням напівглянцю. Тонкі зморшки, рівномірно розподілені по поверхні, допустимі - вони замаскуються завершальним покриттям.

Після 3-5 хвилин очікування, необхідних для випаровування летючих складових, наноситься шар втричі більший: з розливом та наведенням глянцю.

Якщо передбачається примусове висушування, то гаряче висушування проводять через 10-15 хвилин. Дотримання цих правил дозволить уникнути закипання та отримати покриття без дефектів.

В'язкість HS залежить від температури

Майстри, раніше працювали з автолаками MS, при використанні HS-матеріалу не враховують зовнішні температури. Це призводить до крапель при гарячому висушуванні.

Щоб зрозуміти причину, потрібно згадати зі шкільного курсу фізики, що відбувається з молекулами при охолодженні та нагріванні. У холодному стані в'язкі склади знаходяться близько один до одного, а при нагріванні починають віддалятися від своїх "товаришів". Теплове розширення збільшує текучість. Це стає причиною того, що добре нанесений на холодний кузов HS має відмінну текстуру і глянець, а при гарячому висушуванні раптово починає тікати, залишаючи некрасиві сліди. Аналогічна проблема зустрічається і у лаків UHS / VHS.

Щоб уникнути проблем при нанесенні в'язких складів, потрібно працювати з попередньо прогрітим матеріалом. Теплим повинен бути не лише лак, а й поверхні машини. У зимовий час рекомендується лакувати кузов у опалюваній майстерні.

Особливості нанесення UHS / VHS автомобільних лаків

Густі в'язкі лаки містять малий відсоток летких сполук, тому їх наносять одним товстим шаром або дотримуються двошарової методики. Остання технологія суттєво відрізняється від тієї, що використовується для складів з середнім та високим вмістом сухого залишку:

1. Вкладається максимально тонка основа без наведення глянцю.
2. Відразу, без витримки часу, наноситься основний шар з великим розливом та глянсуванням.

Первинне нанесення необхідне не для забезпечення товщини лакового покриття, а для пропитки емалі або автофарби. Це дозволить уникнути мікропросадки при висиханні нанесеного густого шару.

Застосування розбавлювачів і розчинників для живучих UHS/VHS-матеріалів небажано. Для деяких складів допускається невелике розбавлення (не більше 5%), але більшість розведення заборонено.

Для одношарової технології потрібна велика живучість. Це дозволяє уникнути стікання при лакуванні вертикальних площин. Навіть якщо стікання сталося, то при висиханні воно поступово витягується і, по мірі висихання, перетворюється на невидиму для ока випуклість. Такий дефект не помітний і не знижує міцності лакового покриття.

Велике розбавлення призводить до зниження в'язких властивостей і насичення лаку леткими сполуками. Крім того, що розведення ускладнить застосування одношарової технології, з'являється ризик закипання. Густий шар ускладнить випаровування частинок розчинника, і вони почнуть пошкоджувати утворену плівку, створюючи мікрократери і надаючи лаку матовість.

При роботі з теплим UHS/VHS-матеріалом без використання розчинників забезпечується якісне покриття. Завдяки низькому вмісту летких речовин, ризик закипання у цих автофарб мінімальний.

Ще одна особливість – початок полірування. Лаки UHS/VHS дуже міцні та тверді, тому процес полірування трудомісткий. Для полегшення роботи фахівці рекомендують починати полірувати за годину після закінчення гарячої сушіння.

Експрес-автолаки

Відмінна риса цих лаків – швидке висихання. Це має переваги та недоліки.

З переваг варто відзначити прискорення роботи при лакуванні машин. Швидкосохнучі склади застосовують у таких випадках:

• Потрібен ремонт дрібних елементів автомобіля.
• У майстернях немає сушильної камери, а в фарбувальному цеху запорошено. Швидке висихання дозволяє звести кількість пилових вкраплень до мінімуму (їх легко потім заполірувати).

Експрес-лаки не наносяться одразу на весь кузов – коротка сушка може спричинити появу пересипу, коли лак потрапляє на інші ділянки. Повна лакування машини проводиться поступово – після висихання однієї ділянки площини переходять до розташованої поруч.

Головна особливість експрес-автолаків – швидка полімеризація. Засіб розводять одразу перед застосуванням, коли основа вже очищена й обезжирена. Дуже важливо стежити за розливом: некваліфіковано нанесений перший шар або пересип складно, а іноді й неможливо виправити за допомогою повторного покриття лаком. Потрібен досвід роботи з експрес-автолаками для проведення великих кузовних робіт.

Нанесення автолаку – завершальний етап ремонтно-покрасочних робіт. Дотримання правил попереднього нанесення з урахуванням вибору матеріалу не тільки надає машині естетичний вигляд, а й захищає кузов. За якістю лакового покриття найчастіше судять про ремонт в цілому.